Українські компанії все активніше виходять за межі внутрішнього ринку, але успіх міжнародної експансії визначається не лише амбіціями. Фінансова підготовка, грамотна структура управління й розуміння регуляторних вимог стають ключем до того, щоб вихід за кордон став історією зростання, а не набором дорогих помилок.
Український бізнес перестав бути виключно локальним. Після років турбулентності підприємці звикли працювати у невизначеності, але зберегли головне — готовність діяти. Сьогодні все більше компаній дивляться за межі країни у пошуках нових ринків, партнерів і джерел капіталу.
Однак міжнародна експансія — це не лише амбіція. Це складний стратегічний процес, у якому фінансове планування визначає, чи перетвориться вихід за кордон на історію зростання, чи стане набором помилок.
Компанії з портфеля umgi протягом останніх п’яти років відкрили представництва у дев’яти країнах — від Польщі та Іспанії до Туреччини, Сербії та Індії. Цей досвід показав: фінансова підготовка є одним зі стратегічних чинників успішної експансії.
Фінансова архітектура — основа міжнародного розвитку
Поширена помилка українських компаній — розглядати фінансову функцію як допоміжну. Реєстрація компанії чи підписання контракту не означає початок реального бізнесу. Без сформованої фінансової інфраструктури — платіжних інструментів, процесів звітності, контролю, управління ризиками — експансія залишиться теоретичною.
Першим стратегічним рішенням під час виходу на нові ринки є вибір моделі фінансової функції: власна команда (in-house) чи аутсорсинг. В Україні бізнес традиційно тяжіє до повного контролю — усе робити самостійно, “під одним дахом”. Але на міжнародному рівні це часто нераціонально: висока вартість праці, складність перевірки компетенцій, відмінність у податкових та бухгалтерських стандартах роблять такий підхід повільним і затратним.
Більшість європейських компаній фінансові процеси передають на аутсорсинг. Такий підхід може бути оптимальним рішенням за умови правильної організації процесів. Його переваги — швидкість запуску, доступ до місцевої експертизи, гнучкість масштабування. Водночас він потребує системного контролю. Передача операцій не означає передачу відповідальності. Контроль, регулярна звірка даних і чітке розуміння місцевих вимог мають залишатися у руках бізнесу.
Банківська інфраструктура та платіжна функція
Питання відкриття банківських рахунків здається технічним, але саме воно часто визначає момент, коли бізнес реально починає працювати. Без рахунку компанія існує лише юридично.
Процедура відкриття рахунків у банках ЄС може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Вимоги KYC (know your customer), перевірка походження капіталу, посилений контроль за транзакціями — усе це суттєво ускладнює процес. Тому доцільно починати співпрацю з міжнародними банками ще на етапі підготовки в Україні. Якщо банк має дочірні структури у цільових країнах, діюча історія відносин на домашньому ринку (в Україні) значно спрощує і пришвидшує процес відкриття рахунків за кордоном.
Водночас варто передбачати резервні сценарії. Зміна політики банку, оновлення його ризик-моделі або навіть технічні причини можуть призвести до тимчасового блокування рахунку. Щоб уникнути зупинки операцій, доцільно мати щонайменше два рахунки — у різних банках або платіжних системах.
Платіжні системи можуть стати ефективним першим кроком для виходу на нові ринки. Вони забезпечують швидке відкриття рахунків із локальними реквізитами (IBAN, SWIFT, SEPA), дозволяють приймати та здійснювати міжнародні платежі, а також інтегруються з бухгалтерськими платформами.
У низці країн — зокрема, в Італії, Туреччині чи Індії — законодавство вимагає мати обов’язково локальний банківський рахунок для податкових цілей або валютного контролю. Цю вимогу слід враховувати ще на етапі фінансового моделювання експансії, щоб уникнути непередбачених затримок і додаткових витрат.
Регуляторні відмінності: увага до деталей
Європейський Союз часто сприймається як єдиний економічний простір, проте податкові та юридичні вимоги різняться між країнами. Відмінності у правилах обліку ПДВ, реєстраційних процедурах можуть суттєво вплинути на потребу в фінансуванні запуску бізнесу в країні.
У нашій практиці саме знання місцевого законодавства дозволило вивільнити понад мільйон євро оборотних коштів, скориставшись спрощеним митним режимом. Такі приклади демонструють, що інвестиції в локальну юридичну експертизу — це не витрати, а елемент управління ризиками. Окрім податків, важливо враховувати вимоги щодо захисту персональних даних (GDPR), запобігання відмиванню коштів (AML) та звітності у кожній конкретній юрисдикції.
Джерела фінансування: європейський контекст
Фінансування міжнародного зростання українських компаній дає можливості до застосування більш комплексного підходу, ніж звичні банківські кредити під заставу. У Європі активно працюють програми підтримки малого та середнього бізнесу, які надають гранти, пільгові кредити або бланкове кредитування.
Європейський фонд стратегічних інвестицій (EFSI) та InnovFin пропонують фінансову підтримку компаніям, що створюють робочі місця чи реалізують інноваційні проєкти. В окремих країнах держава може компенсувати до 80% вартості інвестицій, якщо проєкт має значний позитивний екологічний або соціальний ефект.
Доступними є також факторинг, корпоративні облігації, кредити без застави (бланкове фінансування). Такі інструменти стають реальними лише тоді, коли компанія має прозору структуру власності, якісну звітність і зрозумілу бізнес-модель.
Європейська фінансова культура базується на довірі та передбачуваності. Для інвесторів і банків важлива не лише рентабельність, а і якість управління, наявність внутрішнього контролю та етична репутація.
Людський і культурний чинник
Міжкультурні відмінності можуть бути так само визначальними, як і фінансові показники. Відмінність у підходах до комунікації, сприйнятті часу, відповідальності та пріоритетів безпосередньо впливає на ефективність співпраці.
Українські команди, які працюють у Європі, часто вважають, що формальних зустрічей достатньо. У багатьох країнах неформальне спілкування — частина ділової культури, без якої важко досягти довіри. У нашій практиці брак неформальної взаємодії між локальною та українською командами одного з підприємств призвів до втрати комунікації та затримки ключових процесів.
Ефективний фінансовий директор у міжнародному середовищі має бути не лише аналітиком, а й комунікатором, здатним перемикатися між культурами так само впевнено, як між валютами.
Українські компанії вже довели, що можуть бути конкурентними. Наступний крок — діяти системно: планувати фінансово, управляти ризиками, дотримуватися стандартів прозорості. Саме фінансова зрілість визначає, хто зможе закріпитися на нових ринках надовго.
Джерело: delo.ua