Риторика тут безсила. Інвестор, звісно, чує слова й аргументи, але вірить тільки релаьним справам. Чи варто інвестувати в Україну? Чи краще спрямувати капітал в іншу країну? Відповіді на ці запитання — це сукупність конкретних показників. Набір умов і фінансових параметрів, які й формують зрозумілу для інвестора пропозицію. Якщо хочете, інвестиційний проект під назвою «Україна».
Що для інвестора критично в цьому проекті? Насамперед вільний рух капіталу, висока прибутковість інвестицій, керовані ризики й можливість швидкого та легкого виходу з проекту. Без цього інвестор не готовий вкладати в країну. Щоб поліпшити становище, потрібно розібратися, з чого сьогодні складається наш проект.
Переваги інвестпроекту під назвою «Україна»
Україна потроху повертає свою інвестиційну привабливість для інвесторів. Є кілька фактів, які це підтверджують. Перший факт — успішне розміщення євробондів і відновлення зростання ВВП.
Успішний досвід розміщення євробондів на 3 мільярди доларів США підтверджує, що інвестори вже готові приймати країнні ризики, нехай поки що й не у вигляді прямих інвестицій. За умови прибутковості 7,7% річних таке велике розміщення — це неабияке досягнення й потужний позитивний сигнал для великого капіталу.
Також ми сьогодні вже можемо стверджувати, що економіка України відштовхнулася від дна й пішла в ріст. І це при тому, що ми сильно зазнали збитків внаслідок двох останніх криз. Кабмін, наприклад, прогнозує зростання ВВП на 11% протягом 3 років. Приватні інвестори, бізнесмени теж налаштовані вельми оптимістично. Усі, з ким я спілкувався щодо цього питання, очікують, що українська економіка зростатиме на 2-6% протягом наступних 3-5 років.
Щоправда, постає питання: як вплинуть на економіку України такі темпи зростання через 20 років? Наскільки привабливими ми будемо порівняно з іншими країнами, наприклад нашими найближчими сусідами? Чи встигнемо ми наздогнати їх у розвитку чи потрібно рухатися агресивніше? Але це — тема для окремої розмови. А сьогодні добре вже те, що вектор нашого руху правильний.
Другий факт — реформи тривають, і це очевидно. Звісно, всім хочеться, щоб зміни відбувалися швидше. Щоб конфлікт інтересів не заважав приймати потрібні для інвесторів законодавчі зміни (наприклад, до закону про приватизацію й закону про концесії). Хотілося б поліпшити регулювання у сфері законодавства, яке стосується управління проблемними боргами банків. Важливо, щоб самі банки й інвестори були захищені від зайвих ризиків. І, певна річ, украй потрібна земельна реформа — це одна з ключових умов для залучення капіталу й розвитку аграрного та суміжних секторів.
Як поліпшити інвестпроект «Україна»
Кажучи про речі, які хотілося б поліпшити, згадаю жарт. Інвестор заходить у кімнату спиною. Чому? Тому що очі дивляться на вихід. Зазвичай горизонт інвестування становить від трьох до десяти років. І вкладаючи гроші сьогодні, інвестор хоче комфорту від усвідомлення, що, завершивши проект, він зможе вільно вивести свій капітал з України. Тому для стабільного залучення зовнішнього капіталу треба гарантувати легкий і швидкий вихід для кожного інвестора.
Ще один критичний показник — вільний рух капіталу. Для інвесторів це щось на кшталт безвізового режиму. Практично кожен з них говорить нам прямо: «Чи є в Україні рух капіталу? Якщо немає, то, хлопці, не витрачаймо наш час. Ми прийдемо після того, як країна зніме обмеження».
Важливо також розуміти вартість позикового капіталу. Усередині країни вона, як відомо, достатньо висока. А залучати іноземний капітал непросто, особливо якщо входиш у проекти, які запускаються «з нуля». У цьому разі ефективне проектне фінансування, проте в Україні його, по суті, немає. На проекти до 20 млн дол. зарубіжні банки дивляться не особливо зацікавлено і, як правило, кредити під такі проекти не надають. Українські банки теж не готові надавати вітчизняному бізнесу проектне фінансування. А це одна з основних потреб для розвитку середнього бізнесу, який становить кістяк нормальної ринкової економіки.
Звісно, Україні простіше сконцентруватися на підготуванні п’ятьох великих проектів вартістю мільярд і більше. Але на їхню підготовку піде багато років, за які можна зреалізувати сотні проектів на мільйон, п’ять або десять. Тому без проектного фінансування з вартістю капіталу до 12% річних, боюся, обійтися буде складно.
Крім того, інвесторам потрібна довгострокова стратегія розвитку України. Розвиваючи портфельні компанії, я, як інвестор, хотів би бачити перспективи розвитку ринку. І розуміти, які галузі для держави пріоритетні. Чи планує держава фокусуватися на розвитку окремих галузей, вкладати власні кошти й надавати податкові стимули для їхнього розвитку? У таких випадках інвестор бачить можливості й розуміє, що робити для заробляння грошей. І мати можливість вийти з бізнесу, коли він досягне потрібного масштабу.
Ті стратегічні напрацювання, які озвучила держава зараз, не дають розуміння вектора розвитку країни, для інвестора недостатньо опрацьовані. По суті, власне довгострокової стратегії розвитку країни досі немає. Немає чітко вибраного шляху, немає реалістичної мети й конкретних кроків, які до неї приведуть. Але навіть коли така стратегія з’явиться, важливо пам’ятати, що критично її виконати, дотримуючи свого слова. Якщо ми не виконуємо наших обіцянок, інвестор припинить нам вірити і просто виведе гроші з країни.
Кроки назустріч
Пам’ятайте: інвестпроект сам себе не продасть. Треба постійно розповідати про його переваги, переконувати, наводити приклади. Необхідно пояснювати інвесторам, що інвестувати в Україну треба, нехай і обережно. Що слід розуміти специфіку країни: враховувати, що цей ринок досі на етапі розвитку, однак має цілу низку переваг.
Сьогодні в Україні працуюють професіональні команди, які допоможуть закордонному інвесторові врахувати ці особливості. Є локальні партнери, яких можна вибрати, перевіривши їхню репутацію, і таким чином частково мінімізувати ризики.
Інвестори завжди шукають нові проекти. Коли є хороші можливості, гріх ними не скористатися. Але для цього бізнес повинен сам зробити крок назустріч. Як? Треба працювати над якістю проектів, правильно вести діалог з людьми, які приносять капітал, і бути дійсно клієнтоорієнтованими.
Можливості сьогодні з’являються часто, важливо їх не проґавити. Коли йде дощ, варто виставляти відро, а не наперсток. Усім, хто належить до інвестиційної спільноти, тим, хто працює на державу й допомагає зробити Україну кращою, треба зуміти поставити хоча б маленьке «відро» та залучити хоч частину того капіталу, який є на глобальному ринку. Міжнародні інвестиції дадуть поштовх до зростання української економіки й посилять її роль на світовому ринку — збільшать цінність інвестиційного проекту під назвою «Україна». І від цього ми всі тільки виграємо.